Дівчина з квітами, 1876Одна з небагатьох світлих речей у доробку Готліба.
Голова старого, 1878Характерна голова, писана густо й швидко — пряма розмова з Рембрандтом.
Японка, 1879Пізній етюд. Європейське захоплення Японією докотилося й до майстерні Готліба.
Голова єврейської нареченої, 1876Етюд до «Єврейського весілля». Той самий тип обличчя, що й у Джессіки.
Каїрський невільничий ринок, 1877Східна сцена віденських років. Готліб брався за орієнтальний жанр без салонної легкості.
Переписувач Тори, 1876Софер за роботою. Готліб писав релігійне життя зсередини, як своє, а не як етнографічний сюжет.
Танець Саломеї, 1879Одна з останніх робіт, написана в рік смерті художника.
Шейлок і Джессіка, 1876За «Венеційським купцем» Шекспіра. Готліб віддав Джессіці риси Лаури Геншель, у яку був закоханий, а Шейлока написав не лиходієм, а батьком.
Євреї в синагозі в Йом-Кіпур, 1878Головна робота Готліба. Себе він написав у натовпі двічі — хлопчиком і дорослим, а на короні сувою поставив власне імʼя гебрейською. Написано за рік до смерті.
Хлопчик з фіалками (Портрет Романа Гогульського), 1909Дитячий портрет із букетиком фіалок — одна з найніжніших речей Новаківського.
Захід після дощу, 1911Краєвид року, коли Новаківський ще працював у Могильниці, перед львівським періодом.
Повінь, 1930–1931Зі збірки Google Art Project. Повінь як катастрофа — одна з найдраматичніших композицій пізнього Новаківського.
У задумі (портрет дружини), 1910-тіЩе один портрет Анни Новаківської — тепер у вільнішій, густішій манері львівських років.
Портрет Галини Голубовської, 1930Пізній портрет із того ж родинного циклу, написаний через чверть століття після перших.
Портрет Івана Голубовського, 1905З циклу портретів родини Голубовських, які Новаківський писав протягом багатьох років.
Пейзаж з човном, 1897Найраніша робота в цій добірці — Новаківському двадцять пʼять, він ще вчиться в Кракові.
Літній річковий краєвидРічка в літньому світлі. Написано до 1935 року.
Українська Мадонна, 1919Мадонна в українському вбранні — спроба збудувати національний сакральний образ, а не повторити візантійський канон.
Натюрморт, 1916Фрукти й квіти, писані густим мазком — Новаківський любив колір густий і важкий.
Серце Ісусове, 1913Сакральна композиція, написана в рік переїзду до Львова. Релігійний сюжет у відверто модерній, сецесійній подачі.
Митрополит Андрей Шептицький, 1915–1919Шептицький був головним меценатом Новаківського — він же дав художникові майстерню у Львові, де той відкрив свою школу.
Весна, 1930Пізній краєвид у відкритому кольорі — Новаківський уже майже відмовився від деталі.
Портрет дружини художника, 1906Портрет Анни Новаківської. Постійна модель художника впродовж усього його життя.
Копання в городі, 1920Дві жінки в білому на городі — селянська тема, взята без етнографічної солодкавості.
У задумі, 1899Рання робота краківського часу, датована 5 листопада 1899 року.
За фортепіано, 1905Зі збірки Національного музею у Варшаві. Інтерʼєр із двома постатями біля інструмента — ранній, ще краківський період Новаківського.
Портрет дівчинки, 1882Дитячий портрет паризьких років. Зберігається в Остраві.
Бузок, 1880Жінка з гілкою бузку — одна з наймʼякших за кольором речей Башкирцевої.
Руда дівчина, бл. 1882Етюд голови з розпущеним рудим волоссям — вільний живопис, далекий від парадного портрета.
Східна жінка, 1882Орієнтальний етюд — модний жанр Парижа 1880-х, до якого Башкирцева звернулася лише раз.
Жоржетта, 1881Паризька модель у білому капелюсі. Башкирцева писала жінок без салонної ідеалізації — це й вирізняло її серед сучасників.
Карикатура на Родольфа Жуліана, бл. 1878Шарж на засновника Академії Жуліана — однієї з небагатьох паризьких шкіл, що приймали жінок. Рідкісна гумористична річ у доробку Башкирцевої.
Дівчина читає біля водоспадуПленерна робота паризьких років. Башкирцева поєднує тут салонну вивершеність із живим сонячним світлом.
Портрет Поля Башкирцева, 1876Портрет брата художниці, написаний у Ніцці, коли Башкирцевій було вісімнадцять — ще до Парижа й Академії Жуліана. Зі збірки Музею образотворчих мистецтв у Ніцці.
Колірна композиція, 1922Абстрактний колірний проєкт — межа між станковим живописом і прикладним дизайном, до якого Екстер перейшла в Парижі.
Натюрморт із яйцями, 1915Прості речі — тарілка, яйця, тканина — як привід для чистої геометрії й кольору.
Венеція, 1915Венеція, де Екстер виставлялася й спілкувалася з італійськими футуристами.
Натюрморт, 1913Кубофутуристичний натюрморт — жанр, у якому Екстер найшвидше рухалася до безпредметності.
Паризький краєвид, 1912Париж очима Екстер на початку її кубістичного десятиріччя.
Кубістична оголена натура, бл. 1912Зі збірки MoMA. Одна з найранніших кубістичних робіт Екстер, написана в Парижі поруч із майстернями Пікассо й Брака.
