Іван Піддубний демонструє захват вусатого суперника | Україна в кольорі
Іван Піддубний демонструє захват вусатого суперника
На зображенні:Іван ПіддубнийОриґінал: Права захищеноРеставрація: Права захищено
Чемпіонка світу з класичної жіночої боротьби (1915) - Ковач Марія ЯкимівнаУ 1913 приїхала в Одесу на заробітки. За рекомендацією друзів переселилася для навчання у відомих борців до С.-Петербурга, де підписала контракт про виступи на жін. чемпіонатах, у цирках, театрах. Під час виступів гнула зубами залізо, лягала під поміст, по якому проїжджав автомобіль. 1914 перемогла зірку манежу шотландку Кельт, болгарку Гловчеву, румунку Василеску, 1915 у Києві— чемпіонку світу К. Гіральді з Ревеля (нині Таллінн). На початку 1-ї світової війни переїхала до м. Жмеринка (нині Вінн. обл.), закін. мед. курси. 1917–22 працювала мед. сестрою (зокрема у Гніван. лікарні); 1922–23— друкаркою Гніван. міськвиконкому, 1937–59— Вінн. обл. цукротресту. До занять спортом не повернулася.
Борчиня Завидна Агафія РодіонівнаМала зріст 190 см і вагу бл. 170 кг. 1904–10 навчалася боротьбі у І. Піддубного, який допоміг їй створити силові номери, що не могли повторити й чоловіки, а також виступала з ним на турнірах. Розривала ланцюги, гнула в одній руці підкови, піднімала одним мізинцем «двопудовик» (бл. 33 кг), утримувала в позиції «борцівський міст» на собі вісьмох осіб, робила «карусель» із залізною рейкою, до кінців якої чіплялися 3–4 особи; на її грудях розбивали молотами 164-кілограмову камʼяну брилу. Від 1911 виступала самостійно у російській імперії, країнах Європи, Середньої і Центральної Азії та Африки. Перед 1-ю світовою війною була єдиною жінкою на території російської імперії, яка отримала патент на право проведення чемпіонатів із французької боротьби. 1918–20 мешкала у Нікополі. Під час одного з виступів була поранена, після одужання продовжувала виступати. У Нікополі збережено будинок, де мешкала спортсменка.
о.Микола Лиско - один з перших священників що прибули до української громади перших переселенців штату Парана в Бразилії
Мистецтво багатодітності показує чоловік з української громади, перших переселенців в Бразилії на порозі свого будинку
Перші вулиці українських емігрантів в Бразилії
Весільне сімейне фото перших переселенців з України в Бразилії
Корчі дерев в перших роселенях українців в Бразилії
Ґазди готові освоювати безкрайні простори Бразилії, що потім стануть штатом Парана та містом Прудентополіс.
Будвіництво перших доріг в штаті Парана, в Бразильських джунглях українськими імігрантами
Бразильські ґазди з України в гарних костюмах
Українські фермери дуже прокачали регіон Парани в плані агро-промисловості та й досі ця тенденція зберігається
Перші бразильські врожаї перших українців на континенті в диких умовах
Священики-василіани Тіко та Діва
Перший друкарський станок в Прудентополісі
Отець Афанасій. Урочисте відкриття нової друкарні 1938 року.
Отець Афанасій, 1-ша українська церква
Остапів Веселка Ком Ефраїм Кревей
Церква з каретами
Семінарія Мерсія Гімараес
Сестра Йосафата І. Рафаела
Коледж сестри Йосафати розширюється
Церква Василія Блаженного в Прудентополісі
Церква Надії Терноскі
Весілля Анаїр Лопес
Український клуб Діоніція Опушкевича
Інший клуб 12 листопада
Мерсія Гімараєш, Клуб робітників в Cine Oriente
Іммігранти отця Афанасія
Казарми іммігрантів отця Атанасіо 1896
Марсело Есколінья Іммігранти
Казарма для іммігрантів отця Атанасіо
Бразильскі українські Іммігранти в сенадорі Корреа Мачадо
Екстримал УточкінУточкін був справжнім кумиром публіки: він здійснив перший переліт через Одеську затоку, злетівши з Олександрівського парку (нині парк Шевченка) і приземлившись у Дофінівці. Окрім авіації Уточкін займався майже всіма доступними видами спорту — він був велогонщиком, фехтувальником, боксером… Одесити жартівливо назвали його «академіком спорту».
Зі своїх польотів Уточкін завжди робив шоу — цим він і заробляв на життя. 1910 року в Одесі відкрилася грандіозна виставка, і для розваги публіки був організований політ авіатора над її територією. Цікаво, що організатори виставки на цій події заробили 3 000 рублів, а Уточкіну виплатили 35% від збору. Проте він образився і більше над виставкою не літав. Це й не дивно, адже гонорари Уточкіна зазвичай були значно більшими. Наприклад, як призер авіаконкурсу у Варшаві того ж року, він отримав 17 500 франків.
Нуді Кон у своєму магазині з вініловою платівкою "Нуді та його мандоліна".
Водопій під мостом в місті провінції Юньнань від Софії Яблонської
Софія Яблонська сидить на капоті автомобіля в Марокко
