Ганка Романчич, Олена Кисілевська, Харитя Кононенко на «Дні селянки»

Харитя Кононенко в КанадіХаритя Кононенко під час перебування в Канаді. З фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань та україніки.

Харитя Кононенко, портретПортрет Хариті Кононенко — журналістки, докторки філософії, права й економіки, однієї з керівниць Українського Червоного Хреста на Волині.

Шевченкові роковини в Українському клубіКиїв, лютий 1909 року. Шевченкові роковини в Українському клубі. Восьмирічна Харитя Кононенко — друга зліва в другому ряду знизу. З колекції дослідниці Тамари Скрипки.

Пластуни в Подєбрадах22 квітня 1926 року. Пластуни в Подєбрадах. У центрі в другому ряду сидить Харитя Кононенко. Світлина з приватного архіву Романа Коваля.

Учасниці Українського жіночого конгресу у Відні1921 рік. Учасниці Українського жіночого конгресу у Відні. Харитя Кононенко — крайня праворуч у першому ряду, в центрі — Валерія О'Коннор-Вілінська.

Харитя Кононенко в національному строїХаритя Кононенко у вбранні з вінком і намистом.

Харитя Кононенко, портрет із празької довідкиФото з документа-довідки про зарахування до Українського університету в Празі на 1932–1933 навчальний рік. ЦДАГО України.

Георгій Кістяківський, 1960-тіГеоргій Кістяківський, 1960-ті роки.

Кістяківський серед лауреатів почесних ступенів ГарвардуГеоргій Кістяківський (стоїть другий ліворуч) серед лауреатів почесних ступенів на врученні дипломів Гарвардського університету, 16 червня 1955 року.

Георгій Кістяківський у ГарвардіГеоргій Кістяківський у Гарварді, 1940-ві роки.

Кістяківський з президентом ЕйзенхауеромПрезидент США Двайт Ейзенхауер (сидить у центрі) з членами Консультативного комітету з науки. Георгій Кістяківський сидить ліворуч від президента. 19 грудня 1960 року.

Тарас Бульба-БоровецьОтаман «Поліської Січі» у лісі, зі зброєю. Засновник першої УПА, який у спогадах залишив багато теплих слів про Харитину Кононенко.

Олександр БунгеПортрет, 1839. Киянин, який описав флору Алтаю й Монголії.

Харитина КононенкоФото до 1939 року. Червоний Хрест, журналістика, підпілля.

Портрет Юліуша СловацькогоГравюра Джеймса Гопвуда, після 1848. Поет із Кременця, один із трьох великих поетів Польщі.

Анна КулішоваФото Маріо Нунеса Ваїса, 1908. Лікарка із Сімферополя, яка стала голосом жіночого руху.

Портрет Василя ЄрошенкаЦуне Накамура, 1920. Полотно, олія. Національний музей сучасного мистецтва, Токіо.

Покрова з портретом Богдана ХмельницькогоНевідомий іконописець, кінець XVII — початок XVIII ст. Козацька Покрова з церкви села Дешки на Київщині: під покровом Богородиці — гетьман Богдан Хмельницький. Національний художній музей України.

Портрет Володимира ДаляВасиль Перов, 1872. Луганець, який склав словник чужої мови — і збирав українські казки.

Портрет Дмитра БортнянськогоМихайло Бєльський, 1788. Композитор із Глухова, чиї духовні концерти — вершина східнохристиянської хорової музики.

Портрет Михайла ОстроградськогоЛітографія Петра Бореля за фото Андрія Денʼєра, 1860-ті. Математик з Полтавщини, автор теореми Остроградського–Гаусса.

Христос у виноградному точиліІєронім Вірікс, до 1619. Гравюра. Фламандський взірець сюжету «Христос у точилі», який українські іконописці переосмислювали по-своєму. Метрополітен-музей.

Христос у точиліНевідомий іконописець, кінець XVII ст. Христос стоїть у виноградному точилі з хрестом на плечах, Бог Отець крутить прес, ангели збирають кров у чашу. Національний художній музей України.

Ілюстрація для Jugend, 1902 (I)Отолія Крашевська. Ілюстрація для мюнхенського журналу Jugend, 1902.

Ілюстрація для Jugend, 1902 (II)Отолія Крашевська. Ілюстрація для мюнхенського журналу Jugend, 1902.

Георгій Кістяківський, фото перепустки Лос-АламосаФото з перепустки Лос-Аламоської лабораторії, 1940-ві. Киянин Георгій Кістяківський очолював тут відділ вибухових речовин, що створив вибухові лінзи для імплозійної атомної бомби.

КвітиМарія Класс-Казановська, 1895. Полотно, олія, 70 × 38 см. Національний музей у Варшаві, інв. MP 1045 MNW.

Іван Мазепа серед своїх добрих справПанегірична гравюра-теза, яку архідиякон київського Софійського монастиря Іван Мигура присвятив гетьманові Іванові Мазепі. Аркуш поділено на три яруси. Угорі, на хмарах, — київські храми, збудовані й відновлені коштом гетьмана, а поміж ними ротонда із сімома колонами як образ Премудрості та семи вільних наук; нижче стоять постаті святих. У середньому ярусі Мазепа зображений у лицарських обладунках із гетьманською булавою, оточений жіночими алегоричними постатями чеснот і наук; одна з них тримає розгорнуту книгу з його іменем. Унизу два путті спираються на військові трофеї — гармату, барабани, зброю та прапори, — а поміж ними герб Курч і девізи HUIC OMNIS та STAT GLORIA FERRO. Латинська присвята в картуші починається словами «PRINCEPS ECCLESIARVM TRIVMPHANS SANCTA SOPHIA…», титулує Мазепу кавалером орденів святого Андрія та Білого Орла й датована «Kijov 8br 12» — Київ, 12 жовтня. Мигура підписався як «IOANNES MIGVRA, Orientalis Metropolis Kijoviensis Archi-Diaconus». Аркуш датують 1706 роком, хоча частина дослідників пов'язує його з приїздом Мазепи до Києва 12 жовтня 1705 року. Після анафеми 1708 року зображення гетьмана нищили за наказом Петра I — ця гравюра належить до кількох прижиттєвих, що вціліли.

Портрет жінки з перснемСтудійний чорно-білий портрет: молода жінка з короткою темною зачіскою спирається підборіддям на складені руки, вдягнена в світлий твідовий жакет. На пальці — масивний перстень із темним каменем, що й є сюжетом знімка. По картках збереглося заломлення вгорі ліворуч. Особу не встановлено: в публікації, звідки взятий знімок, підпису немає. За контекстом — клієнтка або модель дому Marchak.

Перстень-метелик із серцеподібними криламиПерстень, вершину якого вінчає метелик із чотирма серцеподібними крилами. Кожне крило — пластина каменю з глибоким переходом від синьо-фіалкового до малинового, обведена контуром із рожевих сапфірів. Тулуб викладено діамантами, голова — червоний камінь у золотій оправі. Дім Marchak, Париж.

Реклама портсигара «La Légère»Вертикальне оголошення, біле по чорному. Угорі — гасло «LÉGÈRE dans votre sac, LÉGÈRE dans votre poche» («легка в сумці, легка в кишені») і зображення відкритого плаского портсигара. Нижче — ««LA LEGERE», dernière création de Marchak, joaillier, 4, Rue de la Paix, Paris» і рядок: «коробка для сигарет або пудрениця із золота або срібла, з оздобленням із коштовного каміння або без нього — від 750 франків». Унизу — два закриті портсигари з ар-деко гравійуванням.

Кольє Bib із різьбленими рубінамиМасивне кольє типу bib. Основа — декілька перекручених жгутів із жовтого золота, між якими пробиваються білі ланки з діамантами. На них гронами посаджені великі різьблені рубіни у вигляді листків і плодів разом із круглими рубіновими намистинами; найбільші камені зібрані внизу, де кольє найширше. Дім Marchak, Париж, близько 1955 року.

«Cadeau Royal» — підставка для прикрас для короля МароккоТриярусна підставка для прикрас на центральному золотому стрижні, знята на червоному тлі. Кожен ярус складається з кількох мушлеподібних чаш із темного каменю в золотій оправі; основа та вершина — зі світло-бузкового каменю, підперезані золотими обручами. Підпис на картці пояснює, що це подарунок, який король Марокко Хасан II підніс під час свого офіційного візиту до Парижа 28 червня 1963 року. Унизу — підпис «Marchak — 4, Rue de la Paix — Paris».

Модель двовежового храмуАрхітектурна модель неоготичного храму на темній плінтусі: дві високі вежі зі шпилями, стрілчастий портал, розета над входом і контрфорси по боках. Відтворено окремі вікна, карнизи й кладку стін. Ще один приклад фаху, яким фабрика вирізнялась — точні архітектурні моделі реальних будівель як парадні підношення.

Механічна модель пароплаваДетальна модель колісного пароплава на прямокутній підставці: відтворено двоярусну надбудову з рядами вікон, комин, гребневе колесо з кожухом, трапи, поручні, шлюпки й прапори на мачтах. Серед «підношень» фабрики публіку особливо вражала механічна модель пароплава «Держава» — поруч із срібною моделлю Педагогічного музею. Цей знімок — єдине відоме зображення такої роботи.

Верстати біля вікон: цех тонкої роботиЦех, де верстати присунуті впритул до вікон — так ловили денне світло для дрібної роботи. Майстри сидять у два ряди спиною до проходу, склонившись над фінагелями; на передньому плані — порожнє робоче місце з лампою й деревʼяним огородженням, яке збирало золотий пил.

Великий виробничий цех фабрикиДовга світла зала з високими вікнами вздовж обох стін. За довгими верстатами працює близько двадцяти майстрів і підмайстрів — частина сидить, частина стоїть біля станків із ремінними приводами на передньому плані. На полицях уздовж стін — інструмент і заготовки. Найбільше з відомих зображень виробничого приміщення фабрики.

Аркуш бриліантових прикрас із фірмового прейс-курантаСторінка ілюстрованого прейс-куранта: вісім бриліантових речей, викладених на чорному тлі. У центрі верхнього ряду — тіара з чергуванням високих і низьких зубців, під нею — тонка діадема. Ліворуч — брошка-бант із двома петлями й кольє з підвіскою-краплею; праворуч — брошка у вигляді комахи й кольє з довгою торочкою. Посередині — великий деван-де-корсаж із бантом угорі, гірляндами й трьома підвісками, а в нижньому ряду — два браслети: широкий сітчастий із овальним медальйоном і ажурний із гірлянд і підвісок. Це один із небагатьох збережених зображень власне ювелірних прикрас київської фабрики: самі речі пішли в переплавку після 1917 року, і про них сьогодні судять переважно за такими друкованими аркушами.

Рекламна картка «Maison Joseph Marchak»Картка в орнаментальній рамці. Угорі на вохристому тлі — зображення застібки-пряжки з центральним кільцем і чорними накладками, суцільно викладеної діамантами. Нижче — «MAISON JOSEPH MARCHAK, JOAILLIER, Фондований у Києві 1878» та дві адреси: «18, Rue Cambon — PARIS» і «25, Promenade des Anglais — NICE». Цей рядок про заснування в Києві дім друкував на французьких картках через десятиліття після втрати фабрики.

Робочий аркуш із чотирма ракурсами персняКреслений аркуш із чотирма ракурсами одного й того самого персня: профіль, вигляд згори, план і тривимірна подача. Перстень — чорна емаль із зеленим кабошоном і золотими бантами по боках. Посередині аркуша проведено тонку осьову лінію — слід креслярської, а не малярської роботи.