English
    Взяти ранній доступ
    Розроблено та побудовано командою Ukraine in Color
    Леся Українка

    Листівка Лесі Українки до брата Миколи і сестер Оксани та Ісидори

    Се вже їду в Швейцарію. Завтра або позавтрьому напишу. Плани мої всі ті самі, що в листі до папи. Почуваюся здоровою, інакше не поїхала б. Пишіть мені poste restante, бо нудно без звісток від вас. Цілую всіх. Лілі і мамі не пишу, бо не знаю, де вони. Леся Лілі таки написала, а мама не любить одкриток, листа ж тепер нема як писати. Дуже прошу папу дійти ладу з нарисами Кобилянської. Чи їх прийняли в «К[иевскую] ст[арину]»? Автор допитується, а я не знаю.

    Автор:Леся УкраїнкаНа зображенні:Матеріал:Авторське право ориґінала: Права захищеноАвторське право реставрації: Права захищено
    Леся Українка
    Листівка
    Соня Делоне та невідома в костюмах Соні Делону
    Соня Делоне та невідома в костюмах Соні Делону
    Делегати Першої Всесоюзної конференції Асоціації пролетарських письменників СРСР, представники України та Білорусі.
    Делегати Першої Всесоюзної конференції Асоціації пролетарських письменників СРСР, представники України та Білорусі.Зліва-направо, сидять: Микола Хвильовий, Сергій Пилипенко, Цішка Гартний, Адам Бабарека. Стоять: Григорій Епік, Міхась Чарот, Анатоль Вольний, Микола Христовий. Москва Всі страчені до 1937, Хвильовий - покінчив життя самогубством.
    Школа Шевченка (школа Шевченка). Віта. Канада. 1921. Осередок
    Школа Шевченка (школа Шевченка). Віта. Канада. 1921. Осередок
    Викладачі та студенти Межигірського мистецько-керамічного технікуму
    Викладачі та студенти Межигірського мистецько-керамічного технікумувикладачі та студенти Межигірського мистецько-керамічного технікуму зліва направо на передньому плані: Оксана Павленко, невідомий, Марія Плесківська, Іван Падалка, Онуфрій Бізюков (ймовірно), Василь Седляр, Володимир Циндря 1923
    Анна Стен
    Анна СтенУкраїнська акторка Анна Стен (1908–1993) почала свою кар’єру на театральній сцені Києва та в радянському німому кіно, а згодом знімалася у німецьких фільмах. Голлівудський продюсер Семюел Голдвін запросив її до США, де просував як «нову Грету Гарбо». Серед її найвідоміших фільмів — «Нана» (1934), «Ми знову живемо» (1934) та «Шлюбна ніч» (1935). Її космополітична кар’єра та міф про створення зірки відображають транснаціональні тенденції кінематографу 1930-х років.
    Соня Делоне у вбранні від Casa Sonia, Мадрид, приблизно 1920 рік
    Соня Делоне у вбранні від Casa Sonia, Мадрид, приблизно 1920 рік
    Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldoviae, Johann Baptiste Homann (Nuremberg, 1720)
    Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldoviae, Johann Baptiste Homann (Nuremberg, 1720)Відома за скороченою назвою «Terra Cosaccorum». Йоган Баптист Гоманн акумулював усі відомі на початок 1700-х років досягнення науковців, географів, знання істориків і дані про поточну ситуацію в Україні, щоб зробити цю карту. На мапі позначене місце Полтавської битви 1709 року; землі Задунайської Січі, які у 1711 році були передані Туреччині, позначені у складі Кримського ханства; вказане будівництво Перекопського валу тощо. В картуші території названо на латинський манер Vkraina, а вже на самій карті позначено Ukraina.
    Види Одеси. [Альбом]. Вид Одеси з боку митниці. Середина 1850-х.
    Види Одеси. [Альбом]. Вид Одеси з боку митниці. Середина 1850-х.
    Види Одеси. [Альбом]. Бульвар. Середина 1850-х.
    Види Одеси. [Альбом]. Бульвар. Середина 1850-х.
    Види Одеси. [Альбом]. Вид на Покровську церкву і Олександрівський проспект. Середина 1850-х.
    Види Одеси. [Альбом]. Вид на Покровську церкву і Олександрівський проспект. Середина 1850-х.
    Одеса. Бульвар. Пам’ятник герцогу Рішельє. Кінець 1870-х.
    Одеса. Бульвар. Пам’ятник герцогу Рішельє. Кінець 1870-х.
    Одеса. Вид міста з боку Зовнішнього бульвару. 1880-ті.
    Одеса. Вид міста з боку Зовнішнього бульвару. 1880-ті.Під зобр.: Грав. Юліус Берндт, Ляйпціг. Gest. v. Julius Berndt, Leipzig. Видання Еміля Берндта, Verlag v. Emil Berndt, Odessa. Берндт, Еміль (?–1908) — власник книжкового магазину в Одесі, видавець. Німець за походженням. З 1864 — співвласник книжкового магазину Людвіга Рудольфа (заснований у 1839), з 1866 — власник. У 1903 передав магазин сину, Юліусу Берндту, який пізніше продав його Симону Натансону. До 1920 магазин зберігав ім’я колишнього власника, Еміля Берндта. Ілюстрації для книжок, гравюри, що видавалися його книжковим магазином, друкувалися в Лейпцигу. З 1875 мав у Лейпцигу видавництво дитячої та юнацької літератури (колишнє Рудольфа Челіуса).
    Одеса. Вид, знятий з малої пристані. 1850-ті.
    Одеса. Вид, знятий з малої пристані. 1850-ті.D’ap. nat. et lith. par F.Gross. Lith. de A. Braun à Odessa.
    Одеса. Карантин. Середина 1850-х.
    Одеса. Карантин. Середина 1850-х.
    Види Одеси. [Альбом]. Преображенська площа під час бурі. Середина 1850-х.
    Види Одеси. [Альбом]. Преображенська площа під час бурі. Середина 1850-х.
    Мура Закревська
    Мура ЗакревськаАвантюристка, подвійна агентка ОДПУ й англійської розвідки, графиня, баронеса, письменниця, дипломатка, крадійка сердець. Дивовижна жінка, якій вдалося прожити наче не одне, а одразу кілька життів. Й імен у неї кілька: Марія Бенкендорф, вона ж – Марія Будберґ, вона ж – Мура Закревська.
    Василь Єрмилов
    Василь Єрмилов
    Портрет художниці Марґіт Сельської. 1930-ті. Автор фото Олександр Кшивоблоцький
    Портрет художниці Марґіт Сельської. 1930-ті. Автор фото Олександр Кшивоблоцький
    Конкурсний проект Музею старожитностей і мистецтв. Головний фасад.
    Конкурсний проект Музею старожитностей і мистецтв. Головний фасад.
    Іван Завадський
    Іван ЗавадськийНародився 1780 року поблизу Гадяча на Полтавщині. Він був навколосвітнім і полярним мандрівником, картографом, гідрографом і збирачем природничих колекцій. Протягом 1819–1821 років обіймав посаду заступника капітана на військовому кораблі «Востокъ» (з рос. — «Схід»), який здійснив навколосвітнє плавання до Південного океану під час пошуку шляху на Південний полюс. Ця експедиція була однією з перших, що відкрили Антарктиду й острови поблизу неї: Південні Сандвічеві, Олександра I та Петра I. З часів радянської історіографії Івана Завадовського величають росіянином, як і Лисянського. Іван Завадовський. Фото з відкритих джерел. Один вулканічний острів назвали на честь Завадовського. 2016 року уряд Південної Джорджії та Південних Сандвічевих островів надрукував чотири поштові марки «Острів Завадовського». Також його іменем назвали ще один острів у Західному шельфовому льодовику поблизу Антарктиди. У кіноповісті Олександра Довженка «Антарктида» Іван Завадовський — один із головних персон
    Епіфаній Дровняк
    Епіфаній ДровнякНикифор Дровняк (справжнє ім’я — Епіфаній Дровняк) — український художник-примітивіст лемківського походження, який народився 21 травня 1895 року в місті Криниця (тепер Криниця-Здруй, Польща) і помер 10 жовтня 1968 року в Фолюшi. Його життя було сповнене труднощів: він мав вади мовлення та слуху, жив у бідності й самотності, часто вважався психічно хворим. Незважаючи на це, Никифор створив понад 40 тисяч робіт, здебільшого акварельних, на папері, картоні, обкладинках зошитів та інших підручних матеріалах.   Його творчість охоплює автопортрети, пейзажі Криниці, зображення церков та міських панорам. У 1930-х роках його роботи були відкриті українським художником Романом Турином, який представив їх у Парижі, що принесло Никифору певне визнання серед художників. Проте справжнє визнання прийшло лише в 1960-х роках завдяки підтримці польського художника Маріана Влосінського, який організував виставки його робіт у Варшаві та інших містах.  Після смерті Никифора його спадщина була збереже
    Бізони
    Бізони
    Нуді Кон - Нуді та його Мандоліна
    Нуді Кон - Нуді та його Мандоліна
    Інтер'єр особняка Богдана і Варвари Ханенків.
    Інтер'єр особняка Богдана і Варвари Ханенків.
    Відпочинок
    Відпочинок
    Хлопці з пластового куреня ‹Чота Крилатих› 1947 рік. Баварія
    Хлопці з пластового куреня ‹Чота Крилатих› 1947 рік. Баварія
    Коломийські пластуни.
    Коломийські пластуни.
    Модест Менцинський - Лоенrрін в опері Лоенrрін > Ріхарда Вагнера. 1909 р.
    Модест Менцинський - Лоенrрін в опері Лоенrрін > Ріхарда Вагнера. 1909 р.
    Менцинський Модест Омельянович
    Менцинський Модест Омельянович
    Верховина 1
    Верховина 1
    Верховина 12
    Верховина 12
    Верховина 11
    Верховина 11
    Верховина 10
    Верховина 10
    Верховина 9
    Верховина 9
    Верховина 8
    Верховина 8
    Верховина 7
    Верховина 7
    Верховина 6
    Верховина 6
    Верховина 5
    Верховина 5
    Верховина 4
    Верховина 4
    Верховина 3
    Верховина 3