фрагмент «Мусикійської граматики» М.Дилецького.Уродженця Києва Миколу Дилецького називають творцем школи партесної музики західного напрямку, яка дала світові низку визначних композиторів.
Він написав теоретичну працю «Мусікійська граматика» — памʼятка українського бароко, — який опублікували рівно 350 років тому у Вільно (нині Вільнюс). У ньому Дилецький детально пояснив технічні особливості партесного співу і композиції.
І що важливо! У цій роботі він перший у світі описав квінтове коло — як графічну схему, за якою музикант може простежити гармонічні зв’язки між усіма мажорними та мінорними тональностями 12 нот. Для композиторів ця робота полегшила написання музики.
Це правда вартує уваги… Твір «Воскресенський канон» Миколи Дилецького. Послухайте будь ласка.
Живе відлуння козацької еліти: Георгій Нарбут у «Контусі» Параски Апостол з Келепом та полковником МілорадовичемНа фотографії Георгій Нарбут стоїть у козацькій залі музею Тарновського (нині кімната Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва), повністю занурений в історичний український образ. Він одягнений у кунтуш Параски Апостол, дочки гетьмана Данила Апостола, тримаючи в правій руці келеп, а праворуч від нього стоїть полковник Михайло «Гармата» Милорадович. Ця постановочна, але водночас документальна сцена показує Нарбута, який не просто вивчає артефакти козацької доби, а буквально носить їх, перетворюючи себе на живе втілення українського дворянсько-козацького минулого.
Про шаха Персії в ОдесіШах Мохаммед Алі прибув до Одеси 10 вересня 1909 року, рятуючись від перської революції. Для проживання йому надали двоповерховий готичний палац Бржозовського на вул. Гоголя з 40 кімнатами; оренда становила 12 000 рублів на рік і сплачувалася не ним особисто. Легенда про «гарем шаха в Одесі» не підтверджується тогочасною пресою: ЗМІ детально висвітлювали його побут, але про гарем не писали. У 1911 році він таємно виїхав, намагаючись повернути престол, та зазнав поразки. Є згадки, що в 1912 році його коротко повернули до Одеси, однак уже в 1913-му колишнього правителя в місті не було, що суперечить пізнішим твердженням про від’їзд лише у 1920-му. Потрібні джерела (не Вікіпедія) щодо його подальших переміщень після 1913 року.
Курінний С. Ґорук
Січові стрільці зв'язківці з німецьким радіотелеграфом "Телефункен"
Микола Захарович Левченко
Підняття прапора на ІводзіміМайкл Стренк — американський військовик українського походження, символ перемоги США у Другій світовій. Народився 10 листопада 1919 в Орябині (Пряшівщина), емігрував до США у 1920‑х; батько працював у шахтах Пенсильванії. Після школи (1937) служив у Цивільному корпусі охорони довкілля, працював на автострадах. У жовтні 1939 вступив до морської піхоти; брав участь у боях на островах Рассела та Бугенвілі (1942–1944). Командир відділення під час битви за Іодзіму висадився 19 лютого 1945 на Іото й підняв великий прапор на горі Сурібаті — фото Джо Розенталя «Підняття прапора на Іодзіма» стало іконою війни. До кінця березня троє з шести, зокрема Стренк, загинули (1 березня 1945). Похований в Арлінгтоні; Меморіал морської піхоти створено за мотивами фото. Нагороди: Бронзова Зірка (V), Пурпурне серце, подяки Президента, медалі Азійсько‑Тихоокеанської кампанії. У фільмі «Прапори наших батьків» його зіграв Беррі Пеппер. В Україні: міні‑скульптура в Ужгороді (2015), скульптура в Музеї становлення
Український археолог Борис Мозолевський зі скіфською золотою пектораллю, яку він відкрив у 1971 році.Золота пектораль — це нагрудна прикраса із суцільного золота IV століття до нашої ери. Її було знайдено в Товстій Могилі, стародавньому скіфському кургані на півдні України. Цей артефакт вважається однією з найважливіших археологічних знахідок 20 століття. Відкриття Мозолевського — рідкісний приклад мистецтва та впливового відкриття.
Амбіції українців. Стаття в New York Times 1917“Амбіції українців.”
Спеціальна телеграма до The New York Times.
27 травня 1917.
“ГААГА, 26 травня.— Берлінська Vossische Zeitung ( Фоссівська газета ) повідомляє: ‘Конгрес українців у Києві має особливе значення завдяки запевненню посла Джерарда представнику газети L’Ukraine, що Америка підтримає зусилля 40 000 000 українців у досягненні автономії.’
За місцевими оцінками, Zeitung випустила з уваги той факт, що українці прагнуть не лише автономії для тих, хто живе в Росії, а й союзу з русинами‑українцями, які перебувають під австрійським ярмом.”
Татарська дитяча школа
«Зміїний острів» Карло Боссолі.На картині зображено бурхливе море з кораблем, можливо, HMS Victory, та меншим судном біля острова.
Острів, історично відомий як «Острів Ахіллеса», розташований у Чорному морі. Картина є твором мистецтва, що є суспільним надбанням.
Загальний вигляд СевастополяКарло Боссолі був італо-швейцарським художником, відомим своїми детальними пейзажами та батальними сценами. Робота зображує місто та гавань Севастополя, стратегічного чорноморського порту. Боссолі створив серію літографій на основі своїх подорожей Кримом у 1840-х роках. Зображення зображує Севастополь невдовзі після Кримської війни, яка завершилася в 1856 році, та показує руйнування від облоги, що тривала з жовтня 1854 року по вересень 1855 року.
Бахчисарай, колишня столиця Кримського ханстваНа картині зображено Бахчисарайський палац (також відомий як Ханський палац або Гансарай) – архітектурний комплекс XVI століття, який служив резиденцією низки кримських ханів. Побудований у 1532 році Сахібом I Гіреєм, він вважається єдиним збереженим зразком кримськотатарської палацової архітектури у світі.
Палацовий комплекс був побудований у поєднанні османського, перського та італійського архітектурних стилів. Спочатку він включав мечеть, гарем, цвинтар, житлові приміщення та сади.
Татарський будинок у селі АлупкаКримськотатарський народ має багату культурну історію, в архітектурі якої помітний вплив ісламських та тюркських мотивів. Найяскравішим прикладом є Бахчисарайський палац, колишня столиця Кримського ханства. Цей палац, який служив політичним та культурним центром, є єдиним у світі збереженим зразком кримськотатарської палацової архітектури.
Після анексії Криму так званою «російською федерацією» та подальших депортацій у 1944 році значна частина культурної спадщини кримських татар була знищена. Однак митці та активісти працюють над відродженням та збереженням кримськотатарського мистецтва та традицій.
Інтер'єр "Гробниці Мітрідата, біля Керченського лазарету", перейменованої на "Царський курган", ви знаєте ким, монументального кургану, розташованого в Керчі, КримГравюра має назву «Гробниця Мітрідата, поблизу Керченського лазарету», що відображає історичний та археологічний контекст часу її створення. Це літографія, вид гравюри, а не картина.
Керч, вид з дороги до Ені-КалеВид на місто Керч, портове місто в Криму, з головної дороги, що веде до фортеці Єнікале. На зображенні зображено кораблі в гавані, місто з будівлями біля підніжжя гори, а на передньому плані — люди та кінні екіпажі на дорозі. Твір мистецтва — кольорова літографія, частина альбому під назвою «Види Криму»
Керченська затока з гори МітрідатНа картині зображено панорамний вид на Керченську затоку та місто Керч, розташоване на Кримському півострові, з вершини гори Мітрідат. Сцена включає місто з його гаванню та кораблями, церковно-подібну споруду на схилі пагорба та кілька фігур з вівцями на передньому плані.
Вид на Карасубазар ( Білогірськ )Робота зображує мальовничий вид міста Карасубазар (нині Білогірськ) у Кавказькому регіоні, з акцентом на вируючу діяльність та яскраву культуру цього регіону у 19 столітті. Місто було важливим центром Кримського ханства. Картина відображає загальний вигляд міста, показуючи його будівлі та навколишній ландшафт з пагорбами та горами.
