Микуличинський пейзаж

Портрет Івана Франка

Княгиня ОльгаКиївська княгиня в охрі й золоті, з двома маленькими постатями біля підножжя. Належить Союзові Українок Америки — жіноча організація купила жінку-володарку роботи жінки-малярки.

Дівчина з глекомОбличчя, хустка й глек — три площини жовтого і синього.

ВеснаТуш і ґваш, майже сама лінія. Рідкісний для Мазепи випадок, коли колір майже повністю йде геть.

При ватріФігури біля вогню, зібрані з жовтих і помаранчевих клинів.

Казка про качечкуДівчинка серед берез і птахів. Гваш для дитячого видання — той бік роботи Мазепи, за який вона 1980 року дістала золоту медаль ЮНЕСКО.

СтавокЖінки з відрами біля води. Збереглася лише чорно-біла репродукція.

ПраліЖінки перуть біля води — червоне, жовте, рожеве. Один із багатьох сюжетів Мазепи про жінок і воду.

ГагілкиВесняний хоровод у білому на зеленому й бірюзовому. Написано в Каракасі, де весни в українському розумінні немає.

ПастушкиДві пастушки серед овець і хаток. Збереглася лише чорно-біла репродукція.

ЗаслуханіСлухачі біля музики — сцена, зібрана з площин червоного, жовтого й білого.

«Ходить сон коло вікон…»На сюжет колискової. 1947 рік — два роки по тому, як Мазепа втратила двох синів у Празі.

Кошик з овочамиНатюрморт празького періоду, за рік по закінченні Празької академії мистецтв.

У ворожкиДев’ять років по «Ворожінню» 1946-го Мазепа вертається до тієї самої сцени — уже в каракаському кольорі.

Дівчата з фабрикиПерший венесуельський сюжет Мазепи — робітниці на тлі міста. Збереглася лише чорно-біла репродукція.

Дівчина з проліскомНаписано 1947 року, в останні місяці перед виїздом родини до Венесуели.

Ворожіння («Три дівчини»)Три дівчини над мискою з водою. Написано 1946 року в Німеччині, коли власна доля Мазепи ще не була вирішена.

Портрет Володимира КоваляЧоловік художниці, інженер-електрик у Празі. Найранніша робота в альбомі — Мазепі тут двадцять три.

АвтопортретСорокарічна Галина Мазепа на третій рік у Венесуелі. Після втрати двох синів і матері під час бомбардування Праги 1945 року.

Козаки (керамічна таріль)Розписана таріль діаметром 30 см — вершники по колу. 1952 року Мазепа їздила до Європи на рік, щоб поглибити техніку кераміки, а потім викладала її в Каракасі.

КозакиДвоє з піднятими шаблями, один над одним на високому вузькому полотні. Останнє звернення Мазепи до козацького сюжету — через тридцять один рік після «Думи про козака Байду».

Козак МамайКанонічний сюжет українського народного малярства — козак із бандурою й глеком — переписаний у венесуельській червоні.

КупальниціТретє звернення до тієї самої теми за вісімнадцять років. Три жовті фігури на тлі синього.

ВідьмиВідьми й червоний звір — парна робота до «Мавки», того ж 1977 року й того ж витягнутого формату.

МавкаЛісова німфа, покладена вздовж полотна майже втричі ширшого, ніж високого. Мазепі було 67 років, і вона все ще писала українську міфологію в Каракасі.

Несуть водуЖінки з ношею на головах у венесуельському передмісті. Рідкісний випадок, коли вона пише не Україну, а те, що бачить за вікном.

КупальниціЖінки біля води — сюжет, до якого Мазепа верталася все життя: 1957, 1961, 1975.

ЗапорожціДвоє з шаблями при боці, вибудувані з червоних і помаранчевих площин. Парна робота до «Козацького герцю».

Козацький герцьРубка, розібрана на червоні й жовті клини майже до абстракції. Той самий 1957 рік, коли її рельєф із Покровою взяв першу премію Національного салону Венесуели.

Дума про козака Байду (II)Другий аркуш тієї самої серії 1946 року. Блідий гваш замість пізнішого венесуельського вогню.

Дума про козака Байду (I)Байда Вишневецький, повішений на гак у Стамбулі. Мазепа зробила це 1946 року в Німеччині, між втратою Праги й виїздом до Венесуели.

РусалкиПерший рік Галини Мазепи у Венесуелі. Українських русалок вона написала в Каракасі, за десять тисяч кілометрів від річки, з якої вони вийшли.

Композиція з білим півнемПівень — образ, до якого Сельський повертався й у живописі, й у гуаші.

ХмаринаШістдесяті — час, коли форма в Сельського починає розкладатися на площини.

Інтер'єрРанній інтер'єр — тема, до якої Сельський повертався все життя.

На СофіївціНаписана в рік закінчення війни.

Зустріч у полі. ЖовкваОдна з найранніших робіт у нашій збірці Сельського.

Вітер у кукурудзяному поліЗа два роки до смерті. Усього Гніздовський зробив понад триста сімдесят друків.

Качан кукурудзиЗвичайна річ, подана так, ніби це портрет.

Вівці в загоніЩільна маса вовни, зібрана з тисяч дрібних штрихів.