Конструкція, 1922–1923Конструктивістська композиція: колір працює як інженерна деталь, а не як оздоба.
Композиція (Генуя)Генуезький порт як кубістична конструкція — мачти, фасади й вивіски зібрані в одну площину.
«Фаміра Кіфаред». Менада, 1916Ескіз костюма менади до вистави «Фаміра Кіфаред» Камерного театру — робота, що зробила Екстер однією з найвпливовіших сценографок свого часу.
Натюрморт, бл. 1914Кубістичний натюрморт: предмети розсічено на грані, а простір складено з накладених площин.
Флоренція, 1914Італійський краєвид років, коли Екстер спілкувалася з футуристами в Римі та виставлялася у Венеції.
Безпредметна композиція, 1917Чиста колірна динаміка без сюжету: Екстер працює самими напрямками, швидкостями й контрастами.
Місто, 1913Ранній кубофутуристичний міський краєвид. Написаний у роки, коли Екстер курсувала між Києвом, Парижем і Італією.
Місто вночі, 1919Нічне місто, розібране на світлові клини й темні маси. Одна з найвідоміших безпредметних композицій Екстер.
Міст. Севр, 1912Один із ключових ранніх кубістичних краєвидів Екстер, написаний у передмісті Парижа. Міст, дерева й дахи зведені до ритму площин.
Танцівниці, 1924Кубофутуристична композиція Олександри Екстер паризького періоду. Фігури розкладені на кольорові площини й дуги — рух передано не позою, а зіткненням барв.
Гагілки
Портрет Івана Нечуя-Левицького
Портрет Михайла Грушевського
Портрет Івана Франка
Княгиня ОльгаКиївська княгиня в охрі й золоті, з двома маленькими постатями біля підножжя. Належить Союзові Українок Америки — жіноча організація купила жінку-володарку роботи жінки-малярки.
Дівчина з глекомОбличчя, хустка й глек — три площини жовтого і синього.
ВеснаТуш і ґваш, майже сама лінія. Рідкісний для Мазепи випадок, коли колір майже повністю йде геть.
При ватріФігури біля вогню, зібрані з жовтих і помаранчевих клинів.
Казка про качечкуДівчинка серед берез і птахів. Гваш для дитячого видання — той бік роботи Мазепи, за який вона 1980 року дістала золоту медаль ЮНЕСКО.
СтавокЖінки з відрами біля води. Збереглася лише чорно-біла репродукція.
ПраліЖінки перуть біля води — червоне, жовте, рожеве. Один із багатьох сюжетів Мазепи про жінок і воду.
ГагілкиВесняний хоровод у білому на зеленому й бірюзовому. Написано в Каракасі, де весни в українському розумінні немає.
ПастушкиДві пастушки серед овець і хаток. Збереглася лише чорно-біла репродукція.
ЗаслуханіСлухачі біля музики — сцена, зібрана з площин червоного, жовтого й білого.
«Ходить сон коло вікон…»На сюжет колискової. 1947 рік — два роки по тому, як Мазепа втратила двох синів у Празі.
Кошик з овочамиНатюрморт празького періоду, за рік по закінченні Празької академії мистецтв.
У ворожкиДев’ять років по «Ворожінню» 1946-го Мазепа вертається до тієї самої сцени — уже в каракаському кольорі.
Дівчата з фабрикиПерший венесуельський сюжет Мазепи — робітниці на тлі міста. Збереглася лише чорно-біла репродукція.
Дівчина з проліскомНаписано 1947 року, в останні місяці перед виїздом родини до Венесуели.
Ворожіння («Три дівчини»)Три дівчини над мискою з водою. Написано 1946 року в Німеччині, коли власна доля Мазепи ще не була вирішена.
Портрет Володимира КоваляЧоловік художниці, інженер-електрик у Празі. Найранніша робота в альбомі — Мазепі тут двадцять три.
АвтопортретСорокарічна Галина Мазепа на третій рік у Венесуелі. Після втрати двох синів і матері під час бомбардування Праги 1945 року.
Козаки (керамічна таріль)Розписана таріль діаметром 30 см — вершники по колу. 1952 року Мазепа їздила до Європи на рік, щоб поглибити техніку кераміки, а потім викладала її в Каракасі.
КозакиДвоє з піднятими шаблями, один над одним на високому вузькому полотні. Останнє звернення Мазепи до козацького сюжету — через тридцять один рік після «Думи про козака Байду».
Козак МамайКанонічний сюжет українського народного малярства — козак із бандурою й глеком — переписаний у венесуельській червоні.
КупальниціТретє звернення до тієї самої теми за вісімнадцять років. Три жовті фігури на тлі синього.
ВідьмиВідьми й червоний звір — парна робота до «Мавки», того ж 1977 року й того ж витягнутого формату.
МавкаЛісова німфа, покладена вздовж полотна майже втричі ширшого, ніж високого. Мазепі було 67 років, і вона все ще писала українську міфологію в Каракасі.
Несуть водуЖінки з ношею на головах у венесуельському передмісті. Рідкісний випадок, коли вона пише не Україну, а те, що бачить за вікном.
КупальниціЖінки біля води — сюжет, до якого Мазепа верталася все життя: 1957, 1961, 1975.
