Катерина Білокур
Катерина Василівна Білокур (7 грудня 1900, с. Богданівка на Полтавщині — 10 червня 1961, Яготин Київської області) — українська народна художниця, представниця наївного мистецтва. Формальної художньої освіти не здобула: у 1922–1923 роках її не прийняли до Миргородського керамічного технікуму, а в 1928 році — до Київського театрального технікуму через відсутність атестата про середню освіту. Малювала самотужки, всупереч волі батьків. Після спроби самогубства 1934 року батько дозволив їй малювати. Перша персональна виставка з одинадцяти творів відбулася в Полтаві 1940 року. У 1944 році її роботи придбав Державний музей українського народного декоративного мистецтва. У 1949 році стала членом Спілки художників України. У 1951 році нагороджена орденом «Знак Пошани» та удостоєна звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в 1956 році — звання народної художниці УРСР. У 1954 році три її полотна експонувалися на Міжнародній виставці в Парижі. Серед основних творів — «Цар-колос», «Берізка», «Колгоспне поле», «Богданівські яблука», численні квіткові натюрморти.Колекція2