Людмила Драгоманова
Людмила Михайлівна Драгоманова, у дівоцтві Кучинська (3 травня 1842, Гадяч на Полтавщині — 16 травня 1918, Київ), — українська громадська діячка, перекладачка та художниця, дружина історика і публіциста Михайла Драгоманова, тітка Лесі Українки. Народилась у родині професора артилерії Михайла Кучинського. Початкову освіту здобула в київському приватному пансіоні для шляхетних дівчат А. Нельговської. У молодості виступала як аматорська акторка, була піаністкою. 20 серпня 1864 року одружилася з Михайлом Драгомановим, з яким мала трьох дітей: Лідію Шишманову (1865), Аріадну (Раду) Труш (1877) та Світозара (1884). Опублікувала у співавторстві з чоловіком наукову розвідку про народні діалекти у «Вестнику Європи» (1874). На початку 1870-х у Києві заснувала Товариство денних притулків-шкіл для дітей робітників. У 1876 році, після політичного переслідування чоловіка, виїхала з родиною за кордон — спершу до Відня, потім Женеви, від 1889 року жила в Софії. Після 1895 року почала займатися малярством, експонувала роботи в Болгарії та Львові. Перекладала російською твори Василя Стефаника, листувалася з Іваном Франком та небогою Лесею Українкою. Похована на Байковому кладовищі.Колекція1