Марія Заньковецька
Марія Костянтинівна Заньковецька (при народженні Адасовська; 4 серпня 1854, с. Заньки на Чернігівщині — 4 жовтня 1934, Київ) — українська акторка театру, корифейка української сцени. Від десяти років навчалася в чернігівському приватному пансіоні, згодом брала уроки вокалу у Свеаборзі. У 1875 році вийшла заміж за офіцера Хлистова (розлучення 1888). Професійний дебют відбувся 27 жовтня 1882 року в Єлисаветграді в ролі Наталки у «Наталці Полтавці» Котляревського. Виступала у трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського та І. Карпенка-Карого. У 1918 році гетьман Павло Скоропадський призначив їй довічну державну пенсію, того ж року заснувала «Українську трупу під орудою М. К. Заньковецької». У 1922 році стала першою жінкою, удостоєною звання народної артистки Української РСР. Серед понад тридцяти ролей — Наталка, Галя, Харитина, Олена, Цвіркунка, Аксюша, Аза. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Її ім'ям названо Львівський український драматичний театр.Колекція1