Софія Русова
Софія Федорівна Русова (з дому Ліндфорс, 1856–1940) — українська педагогиня, теоретикиня дошкільної й позашкільної освіти, письменниця й одна з засновниць українського жіночого руху. Народилася 18 лютого (1 березня) 1856 року в Олешні на Чернігівщині. 1871 року разом із сестрою Марією відкрила в Києві перший у місті дитячий садок. У 1876 році допомагала чоловікові, етнографу Олександрові Русову, видати в Празі повний «Кобзар» Тараса Шевченка. Багато років боролася за навчання рідною мовою; у січні 1913 року обстоювала його на жіночому з'їзді в Петербурзі. 1917 року — членкиня Української Центральної Ради; з 1920 року — голова Української національної жіночої ради. З 1922 року на еміграції, з 1923-го — у Празі, де викладала педагогіку в Українському високому педагогічному інституті імені Драгоманова й опікувалася дітьми емігрантів. Виступала на міжнародних жіночих конгресах у Римі (1923) та Греноблі (1932) й закликала світ допомогти голодуючій Україні. Померла в Празі 5 лютого 1940 року й похована на Ольшанському цвинтарі.Колекція12