Йосип Маршак
Йосип Абрамович Маршак (1854, містечко Гнатівка на Київщині — 22 серпня 1918, Київ) — ювелір, підприємець і меценат, засновник найбільшої ювелірної фабрики Києва. У чотирнадцять років він залишив багатодітну незаможну родину й перебрався до Києва, де вивчився ювелірної справи підмайстром. 2 травня 1878 року відкрив власну маленьку майстерню на Подолі — цю дату сам вважав днем народження свого підприємства. На старт пішли 100 карбованців посагу дружини й гроші від заставленого єдиного костюма. До 1895 року фабрика вже займала будинок на Хрещатику, де на першому поверсі працював фірмовий магазин.
Відвідавши 1890 року Всесвітню виставку в Парижі, Маршак почав виставлятися й сам: Чикаго (1893), Антверпен (1894), Київ (1897), Париж (1900), Петербург (1902), Льєж (1905, Grand Prix). Сучасники називали його київським Картьє та другим Фаберже; саме сила його фабрики змусила Фаберже закрити київську філію. 1899 року пожежа завдала збитків на 155 475 карбованців — він відновив справу й відкрив ще три майстерні. 1908 року викупив годинниковий бізнес швейцарця Целестина Верле, у якого колись орендував дві перші кімнати. На 1913 рік фабрика з магазинами займала на Хрещатику садиби 2, 3, 4, 5 і 8, мала сім двигунів і 126 працівників.
Маршак одним із перших у європейському ювелірстві брав на роботу жінок і навчав їх; підлітки на фабриці закінчували зміну на три години раніше, щоб встигати до школи. 1913 року він відкрив при фабриці ремісничу школу, яка випустила понад триста майстрів, і очолив клуб «Бриліант» — об'єднання київських ювелірів, граверів і годинникарів.
Фабрика виробляла сережки, медальйони, підвіски, брошки, ланцюжки, браслети, персні, запонки, а також срібний посуд, вази, свічники, кубки й портсигари; лиття зі срібла й платини було її фаховим секретом. 1911 року до візиту царської родини в Київ тут виготовили срібну модель Педагогічного музею (арх. Павло Альошин) — нині вона в Національному музеї історії України. З початком Першої світової війни в цехах робили деталі бомб і телефонних слухавок.
Дружина Лія (Єлизавета) померла в серпні 1917 року, рівно за рік до нього; у подружжя було вісьмеро дітей — п'ятеро синів і три доньки. Маршак помер від раку 22 серпня 1918 року; того ж року фабрику націоналізували. 1920-го його син Олександр відкрив у Парижі ювелірний салон «Marchak».Колекція106