У Німеччині її кар'єра злетіла на нові висоти завдяки співпраці з провідними режисерами того часу, серед яких Ернст Любіч, чия співпраця з Десні вивела її на новий рівень акторської майстерності. Однією з її найвизначніших робіт стала роль у фільмі "Анатоль", де вона демонструвала вражаючу здатність до перевтілення. В Німеччині вона стала символом нового покоління актрис, які не тільки приваблювали своєю красою, а й уособлювали складність і багатогранність жіночих персонажів на екрані. Її гра вражала тонким контролем над емоціями, що було надзвичайно важливим у добу німого кіно.
У Франції Ксенія Десні продовжила свою кар’єру, працюючи над фільмами, які поєднували європейську романтику і драматизм. Французька публіка захоплювалася її здатністю створювати атмосферу загадковості та глибоких емоційних переживань. Особливе визнання вона здобула за роботу у фільмі "Підземний світ" (1927), який відкрив нові горизонти в її кар'єрі. Саме в цьому фільмі вона показала свою здатність передавати внутрішню боротьбу героїні, використовуючи лише міміку та рухи тіла. Її образи часто асоціювалися з трагічними героїнями, які знаходили внутрішню силу в моменти найглибшої розпачі.
Ксенія Десні (справжнє ім'я Ксенія Алексєєва) була відомою українською акторкою німого кіно, чия харизма та талант здобули міжнародне визнання в період між 1920-ми і початком 1930-х років. Вона народилася в Києві у 1894 році і з дитинства мала сильний інтерес до мистецтва. Після еміграції до Німеччини, Десні вдалося пробитися у світ європейського кіно, де вона стала зіркою німецького кінематографа. Її гра вирізнялася особливою чуттєвістю та витонченістю, що привертало увагу європейської публіки. Вона втілювала ролі жінок з глибоким внутрішнім світом, які випромінювали силу та витонченість.
У США Десні не мала такої ж масштабної кар’єри, як у Європі, але залишила свій слід у кількох великих кінематографічних проектах. Її чарівність та екзотична зовнішність привернули увагу голлівудських режисерів, проте Десні залишилася більш відомою у європейському кінематографі. Вона продовжувала грати сильних, багатошарових персонажів, які відображали складність жіночого досвіду, навіть в умовах обмеженого діалогу в німому кіно.