Ориґінал: Права захищеноРеставрація: Права захищено
РусалкиПерший рік Галини Мазепи у Венесуелі. Українських русалок вона написала в Каракасі, за десять тисяч кілометрів від річки, з якої вони вийшли.
ФортецяПізній Хмелюк — яскраві контрастні кольори, якими він писав і квіти, і камінь.
Пейзаж у ТаверіОригінальна назва — Paysage à Tavers. Тавер — містечко на Луарі.
ПейзажПіслявоєнний Париж. Хмелюк уже двадцять років як живе у Франції.
ChateauФранцузька провінція очима людини, яка прийшла сюди з визвольних змагань 1917–1920 років.
Пейзаж із вежеюПерше паризьке десятиліття Хмелюка. У 1932 році він мав персональну виставку в галереї «Молода Європа».
ВенеціяЗа три роки до смерті. Кричевський помер у Парижі 1961 року, до України так і не повернувшись.
Набережна Сени. ПарижПісля Америки він повернувся до тієї самої води, яку писав двадцять один рік тому.
Канада, ОнтаріоТа сама заокеанська поїздка. У Канаді тоді жила одна з найбільших українських громад світу.
Нью-ЙоркУ п'ятдесят вісім років Кричевський уперше перетнув океан. Того самого року він пише й Канаду.
НабережнаВода й набережна — сюжет, до якого Кричевський повертався ціле життя, від Парижа до Венеції.
Венеція. Міст РіальтоВенеція — друге місто Кричевського після Парижа. Він повертався туди ще й 1956, і 1958 року.
Бретань. ФранціяПерші роки після війни. Для української еміграції це час, коли стало остаточно зрозуміло, що повернення не буде.
Передмістя ПарижаНе туристичний Париж, а околиці — те, що бачить людина, яка там живе, а не приїхала.
Набережна Сени. ПарижСена стане головним сюжетом Кричевського на двадцять п'ять років — він писав її за будь-якої погоди.
Дворик у ПровансіТретій рік Кричевського в Парижі. Південь Франції стане одним із постійних маршрутів його життя.
Базар в УжгородіОстаннє українське місто в житті Миколи Кричевського. У липні 1923 року він виїхав до Праги, від 1929 жив у Парижі й більше не повернувся.
Будинок на вул. Козацькій, 11а у Львові, де жила Олена Степанів після таборівБудинок на вул. Козацькій, 11а у Львові, де Олена Степанів жила з сином Ярославом Дашкевичем після повернення з Мордовських таборів. Фото 1960-х років.
Диканька. Альтанка у квітнику
Дуб Мазепи з далеку
Садиба князя Кочубея. Каштанова алея
Маєток князя Кочубея. Мазепинський дуб
Миколаївська церква в садибі князя Віктора Сергійовича Кочубея
Миколаївська церква з дзвінницею
Диканька. Загальний вигляд садиби
Маєток князя Кочубея. Оленяча ферма
Пивоваренный завод. Диканька.
Підвал пиво-медоварного заводу Кочубеїв
Фасад палацу Кочубеїв в Диканьці
Тріумфальна Брама
Маєток князя Кочубея. Тріумфальна арка
Диканька. Збір хмелю
диканька. Дуб Мазепи
Диканька. XIX століття. У садибі Кочубеїв грають в так званий лаун-теніс (теніс на траві).
о.Микола Лиско - один з перших священників що прибули до української громади перших переселенців штату Парана в Бразилії
Мистецтво багатодітності показує чоловік з української громади, перших переселенців в Бразилії на порозі свого будинку
Перші вулиці українських емігрантів в Бразилії
Весільне сімейне фото перших переселенців з України в Бразилії
Корчі дерев в перших роселенях українців в Бразилії
Ґазди готові освоювати безкрайні простори Бразилії, що потім стануть штатом Парана та містом Прудентополіс.