Олена Прахова

Августин Волошин в окулярах, портретПортрет Августина Волошина в окулярах і священницькому вбранні, 1930-ті — 1940-ві роки. Репродукція з видання.

Оксана Лятуринська, портретПортрет Оксани Лятуринської в светрі, репродукція з видання з підписом «Оксана Лятуринська (1902—1970)». Міжвоєнна доба.

Іван Зілинський, портретПортрет мовознавця й дослідника лемківських говірок Івана Зілинського. Після Другої світової війни він залишився в Празі професором української та білоруської мов Карлового університету й помер у Празі 1952 року. Дата знімка невідома. Джерело: Wikimedia Commons.

Федір Стешко, 1920Портрет музикознавця й полковника Армії УНР Федора Стешка, 1920 рік. 1922 року Стешко переїхав до Праги у звʼязку зі створенням Українського вільного університету й завідував кафедрою історії музики Інституту Драгоманова. Джерело: Wikimedia Commons.

Сергій Шелухін, 1918Портрет юриста й дипломата Сергія Шелухіна, 1918 рік — час, коли він був міністром судових справ УНР і очолював українську делегацію на переговорах з РРФСР. На еміграції Шелухін жив у Празі, очолював Український комітет у Чехословаччині й помер у Празі 1938 року. Джерело: Wikimedia Commons.

Олександр Колесса, 1937Портрет літературознавця й мовознавця Олександра Колесси, 24 травня 1937 року. З 1921 року Колесса жив у Празі; як перший ректор Українського вільного університету в Празі він відкрив його інавгураційною лекцією 23 жовтня 1921 року. Джерело: Wikimedia Commons.

Оксана ЛятуринськаПортрет поетки й скульпторки Оксани Лятуринської. З 1924 року вона жила в Празі, навчалася в Українській студії пластичного мистецтва, а тут вийшли її збірки «Гусла» (1938) і «Княжа емаль» (1941). Дата знімка точно не відома. Джерело: Wikimedia Commons.

Августин Волошин, портретПортрет Августина Волошина — греко-католицького священника, прем'єра автономного уряду й президента Карпатської України. Після угорської окупації 1939 року він жив у Празі й працював в Українському вільному університеті; у травні 1945 року його заарештували в Празі. Дата знімка невідома. Джерело: Wikimedia Commons.

Софія Русова, 1934Софія Русова 1934 року, у празький період її життя. З 1923 року вона жила в Празі, викладала педагогіку в Інституті Драгоманова й очолювала Національну раду українських жінок. Джерело: Wikimedia Commons.

Іван Кулець. Жінка, до 1940Жіночий портрет роботи Івана Кульця (Jan Kulec), українського художника з Галичини, який після Першої світової війни залишився в Празі. Кулець викладав у Студії пластичного мистецтва в Празі; 1932 року студію оформили на його ім'я. Картину датують часом до 1940 року. Джерело: Wikimedia Commons.

Генерал Юрій Тютюнник, 1920Генерал Юрій Тютюнник, 1920 рік. У листопаді 1921 року він командував Повстанською армією УНР у Другому зимовому поході. Джерело: Wikimedia Commons.

Микита Шаповал, 1920-тіПортрет Микити Шаповала, члена Центральної Ради та одного з провідників української еміграції в Чехословаччині. Знімок датують 1920-ми роками, коли Шаповал у Празі очолював Український громадський комітет, який заснував Українську господарську академію в Подєбрадах. Джерело: Wikimedia Commons.

Леся Українка в юності з квітамиСтудійний портрет молодої Лесі Українки: у темній вишитій блузі з густим квітковим візерунком та широкими білими рукавами з геометричною ажурною вишивкою, з намистом і вишитою стрічкою на шиї. Спирається лівою рукою на студійний п'єдестал, біля якого лежить букет польових квітів. Один із найвідоміших знімків молодої поетки.

Портрет Олени Степанів роботи Осипа КуриласаЖивописний портрет Олени Степанів роботи українського художника Осипа Куриласа (1870–1951), який сам служив у складі Українських Січових Стрільців і створив численні портрети стрільців та галерею «УСС».

Портрет Марії Башкирцевої

Марія Башкирцева на стільці

Портрет Марієбашкіртсеф із цуценям

Марія Башкирчева в капелюсі

Марія Башкирцева в студії малює портрет

Весна

Група “Renovation Bizantine” першого призову Група “Renovation Bizantine” першого призову – Михайло Бойчук (сидить внизу, в центрі); разом із майстром – Хелен Шрамм, Микола Касперович, Т. Налепінський, Софія Бодуен–де–Куртене, майбутня дружина Софія Налепинська, Софія Сеґно, Яніна Леваковська; Париж, 1910 рік