Місце: ПрудентополісОриґінал: Права захищеноРеставрація: Права захищено
РусалкиПерший рік Галини Мазепи у Венесуелі. Українських русалок вона написала в Каракасі, за десять тисяч кілометрів від річки, з якої вони вийшли.
ФортецяПізній Хмелюк — яскраві контрастні кольори, якими він писав і квіти, і камінь.
Пейзаж у ТаверіОригінальна назва — Paysage à Tavers. Тавер — містечко на Луарі.
ПейзажПіслявоєнний Париж. Хмелюк уже двадцять років як живе у Франції.
ChateauФранцузька провінція очима людини, яка прийшла сюди з визвольних змагань 1917–1920 років.
Пейзаж із вежеюПерше паризьке десятиліття Хмелюка. У 1932 році він мав персональну виставку в галереї «Молода Європа».
ВенеціяЗа три роки до смерті. Кричевський помер у Парижі 1961 року, до України так і не повернувшись.
Набережна Сени. ПарижПісля Америки він повернувся до тієї самої води, яку писав двадцять один рік тому.
Канада, ОнтаріоТа сама заокеанська поїздка. У Канаді тоді жила одна з найбільших українських громад світу.
Нью-ЙоркУ п'ятдесят вісім років Кричевський уперше перетнув океан. Того самого року він пише й Канаду.
НабережнаВода й набережна — сюжет, до якого Кричевський повертався ціле життя, від Парижа до Венеції.
Венеція. Міст РіальтоВенеція — друге місто Кричевського після Парижа. Він повертався туди ще й 1956, і 1958 року.
Бретань. ФранціяПерші роки після війни. Для української еміграції це час, коли стало остаточно зрозуміло, що повернення не буде.
Передмістя ПарижаНе туристичний Париж, а околиці — те, що бачить людина, яка там живе, а не приїхала.
Набережна Сени. ПарижСена стане головним сюжетом Кричевського на двадцять п'ять років — він писав її за будь-якої погоди.
Дворик у ПровансіТретій рік Кричевського в Парижі. Південь Франції стане одним із постійних маршрутів його життя.
Базар в УжгородіОстаннє українське місто в житті Миколи Кричевського. У липні 1923 року він виїхав до Праги, від 1929 жив у Парижі й більше не повернувся.
Граф Потоцький з мисливцями, Цейлон, 1896Груповий портрет у коркових шоломах із рушницями на тлі пальм. З подорожей Потоцький привозив не лише трофеї, а й записки, фото та малюнки, які сьогодні оцифровані в польській бібліотеці Polona.
ВИМАГАЄМО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ!Делегати схвалюють участь Вільсона в Мирному конгресі.
ВАШИНГТОН, 14 грудня.
Делегати конгресу, що відбувся тут, ухвалили резолюції, що вимагають створення незалежної Української держави як необхідної умови для досягнення миру та справедливості у Східній Європі.
Вони заявили про свою незгоду з будь-яким збройним втручанням, яке могло б поставити під загрозу принцип самовизначення націй.
В одній з резолюцій висловлюється протест проти окупації Східної Галичини польськими військами, яка, як стверджують делегати, представляє інтереси польських імперіалістів.
В іншій резолюції висловлюється підтримка участі президента Вільсона в Мирній конференції та висловлюється впевненість у тому, що він захищатиме принципи права, демократії, свободи, справедливості та самовизначення націй, які він відстоював під час війни.
З The New York Times, 15 грудня 1918 року.
Авторське право належить The New York Times.
ПЕТЛЮРА ФОРМУЄ КАБІНЕТ. КОАЛІЦІЙНЕ МІНІСТЕРСТВО В УКРАЇНІ З ПРЕМ'ЄРОМ М. МАЗЕПОЮУкраїнський Національний Комітет Сполучених Штатів отримав повідомлення від д-ра К. Д. Білліка, українського делегата в Парижі, в якому він протестує проти повідомлення про намір Верховної Ради передати Східну Галичину Польщі. У повідомленні зазначається, що український народ Східної Галичини має таке ж право визначати свою долю, як і поляки, і закликається до Америки підтримати ці права.
Підпис: д-р Василь Панейко, делегат Української Національної Ради Східної Галичини.
Опубліковано: 10 жовтня 1919 р.
The New York Times
УКРАЇНЦІ В ТРАУРБІВчора всередині та зовні кожної української греко-католицької церкви в Сполучених Штатах вивісили чорний креп на знак жалоби за рішенням Верховної Ради в Парижі, яка передала українську Східну Галичину Польщі на двадцятип'ятирічний мандат.
Наказ про жалобу видав преподобний Петро Понятишин, голова Української греко-католицької церкви Америки. Були відслужені меси за тих, хто загинув за незалежність України, та молитви за майбутню свободу Східної Галичини та решти України.
По всій країні відбудуться мітинги протесту, а також буде збрано кошти для допомоги в боротьбі українського народу проти поневолення поляками та росіянами.
Опубліковано: 29 грудня 1919 року
The New York Times.
УКРАЇНА ПРАГНЕ СОЮЗУ З ФРАНЦІЄЮ. ПОТІМ ВЗЯМЕ НА СЕБЕ ЧАСТИНУ РОСІЙСЬКОГО БОРГУ — ПРОСИТЬ МІСЦЯ ЗА СТОЛОМ МИРНИХ ПЕРЕГОВОРІВПАРИЖ, 31 січня (Havas). — Український уряд вирішив відмовитися від участі у запропонованій конференції на Принцевих островах, згідно з інтерв'ю, яке надав М. Седенко, міністр внутрішніх зв'язків у новому українському уряді.
М. Седенко розпочав переговори з французьким урядом з метою забезпечення вступу України до Мирної конференції. Головна вимога України, за його словами, полягає у визнанні. Якщо це буде задоволено, Україна запропонує союз з Францією на основі колишнього союзу між Францією та росією та візьме на себе частину російського боргу, а Франція прийме оплату пшеницею.
Мирна конференція отримала дві відповіді на своє запрошення на конференцію на Принцевих островах. Одна — від уряду Північної Росії, який формально відмовляється зустрічатися з більшовиками. Інша — від уряду Омська на чолі з адміралом Колчаком, який висловлює готовність до переговорів, але з застереженнями, які роблять участь у пропозиції...
