Чемпіонка світу з класичної жіночої боротьби (1915) - Ковач Марія ЯкимівнаУ 1913 приїхала в Одесу на заробітки. За рекомендацією друзів переселилася для навчання у відомих борців до С.-Петербурга, де підписала контракт про виступи на жін. чемпіонатах, у цирках, театрах. Під час виступів гнула зубами залізо, лягала під поміст, по якому проїжджав автомобіль. 1914 перемогла зірку манежу шотландку Кельт, болгарку Гловчеву, румунку Василеску, 1915 у Києві— чемпіонку світу К. Гіральді з Ревеля (нині Таллінн). На початку 1-ї світової війни переїхала до м. Жмеринка (нині Вінн. обл.), закін. мед. курси. 1917–22 працювала мед. сестрою (зокрема у Гніван. лікарні); 1922–23— друкаркою Гніван. міськвиконкому, 1937–59— Вінн. обл. цукротресту. До занять спортом не повернулася.

Борчиня Завидна Агафія РодіонівнаМала зріст 190 см і вагу бл. 170 кг. 1904–10 навчалася боротьбі у І. Піддубного, який допоміг їй створити силові номери, що не могли повторити й чоловіки, а також виступала з ним на турнірах. Розривала ланцюги, гнула в одній руці підкови, піднімала одним мізинцем «двопудовик» (бл. 33 кг), утримувала в позиції «борцівський міст» на собі вісьмох осіб, робила «карусель» із залізною рейкою, до кінців якої чіплялися 3–4 особи; на її грудях розбивали молотами 164-кілограмову камʼяну брилу. Від 1911 виступала самостійно у російській імперії, країнах Європи, Середньої і Центральної Азії та Африки. Перед 1-ю світовою війною була єдиною жінкою на території російської імперії, яка отримала патент на право проведення чемпіонатів із французької боротьби. 1918–20 мешкала у Нікополі. Під час одного з виступів була поранена, після одужання продовжувала виступати. У Нікополі збережено будинок, де мешкала спортсменка.

Мітинг на підтримку Центральної Ради, Київ, літо 1917 року

На початку кінематографа стояв український механік Йосип Тимченко разом з фізиком Миколою Любимовим, які ще за два роки до відкриття братів Люм’єр розробили “равлик” – скачковий механізм.У 1893 році в Одесі вже показували фільми, зняті за допомогою кінескопа, випередивши тим самим Люм’єрів. Але Тимченкові не вдалося запатентувати свій пристрій. Його кінескоп досі зберігається в запасниках політехнічного музею в москві. Тимченко також був автором автоматичних метеорологічних, фізичних і астрономічних приладів, за які отримував нагороди на світових виставках. Він брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга.

Валентина Радзимовська: засновниця української школи фізіологів і біохіміківВалентина Радзимовська (1886–1953) — українська лікарка й науковиця, яка однією з перших у світі досліджувала вплив кислотно-лужного балансу на живі клітини та заклала підвалини української школи фізіологів і біохіміків. Професорка київських і львівських інституцій, учасниця визвольних змагань та громадсько-політичного життя, вона пройшла через арешт у справі «Спілки визволення України», нацистську окупацію, еміграцію до Німеччини та США. У її київському помешканні збиралися провідні діячі українського руху, а її наукові праці поєднали лабораторні експерименти з турботою про здоров’я дітей та хворих на туберкульоз. Портрет відтворює образ жінки, для якої наука, Україна і людська гідність були нероздільними.