Тарас Шевченко1857 Мангишлак, Казахстан

Тарас Шевченко та казахський хлопчик граються з котом

Малюнок сепією українського художника та поета Тараса Шевченка, створений між 1856 та 1857 роками. На творі зображено Шевченка на задньому плані, який спостерігає за казахським хлопчиком на передньому плані, який грається з котом. Малюнок був створений під час перебування Шевченка у засланні в Новопетровській фортеці (нині Форт Шевченко в Казахстані) на півострові Мангишлак. Протягом десяти років заслання йому офіційно забороняли писати чи малювати. Однак він таємно продовжував свою художню діяльність за підтримки дружніх місцевих жителів та друзів. Його направили до геологічної експедиції, яка дала йому можливість малювати. Малюнок знаходиться в колекції Національного музею Тараса Шевченка в Києві, Україна.

Національний Музей Тараса Шевченка

Автор:Тарас ШевченкоНа зображенні:Тарас ШевченкоТехніка виготовлення:БістрМісце: Мангишлак, КазахстанОриґінал: Публічне надбанняРеставрація: Права захищено

Тарас Шевченко1857 Мангишлак, Казахстан

Тарас Шевченко та казахський хлопчик граються з котом

Національний Музей Тараса Шевченка

Валентина Радзимовська: засновниця української школи фізіологів і біохіміківВалентина Радзимовська (1886–1953) — українська лікарка й науковиця, яка однією з перших у світі досліджувала вплив кислотно-лужного балансу на живі клітини та заклала підвалини української школи фізіологів і біохіміків. Професорка київських і львівських інституцій, учасниця визвольних змагань та громадсько-політичного життя, вона пройшла через арешт у справі «Спілки визволення України», нацистську окупацію, еміграцію до Німеччини та США. У її київському помешканні збиралися провідні діячі українського руху, а її наукові праці поєднали лабораторні експерименти з турботою про здоров’я дітей та хворих на туберкульоз. Портрет відтворює образ жінки, для якої наука, Україна і людська гідність були нероздільними.

Підписання Кючук-Кайнарджійського договору, гравюра кінця XVIII століття.

Ольга Кобилянська разом з Лесьою Українкою ( Ларисою Косач )

Родина Кобилянських

Портрет Марії Башкирцевої

Марія Башкирцева на стільці

Портрет Марієбашкіртсеф із цуценям

Марія Башкирчева в капелюсі

Марія Башкирцева в студії малює портрет

Весна

Група “Renovation Bizantine” першого призову Група “Renovation Bizantine” першого призову – Михайло Бойчук (сидить внизу, в центрі); разом із майстром – Хелен Шрамм, Микола Касперович, Т. Налепінський, Софія Бодуен–де–Куртене, майбутня дружина Софія Налепинська, Софія Сеґно, Яніна Леваковська; Париж, 1910 рік

Знимка Михайла Бойчука в студії з невідомою роботою

Михайло Бойчук на тлі невідомого монументального мурала

Михайло Бойчук на тлі живописної композиції «Свято врожаю» (розписи не збереглися) для Харківського червонозаводського театру

Мистецтво багатодітності показує чоловік з української громади, перших переселенців в Бразилії на порозі свого будинку

Алла Горська під час подорожі Укаїною

Честахівський Григорій

фрагмент «Мусикійської граматики» М.Дилецького.Уродженця Києва Миколу Дилецького називають творцем школи партесної музики західного напрямку, яка дала світові низку визначних композиторів. Він написав теоретичну працю «Мусікійська граматика» — памʼятка українського бароко, — який опублікували рівно 350 років тому у Вільно (нині Вільнюс). У ньому Дилецький детально пояснив технічні особливості партесного співу і композиції. І що важливо! У цій роботі він перший у світі описав квінтове коло — як графічну схему, за якою музикант може простежити гармонічні зв’язки між усіма мажорними та мінорними тональностями 12 нот. Для композиторів ця робота полегшила написання музики. Це правда вартує уваги… Твір «Воскресенський канон» Миколи Дилецького. Послухайте будь ласка.

Живе відлуння козацької еліти: Георгій Нарбут у «Контусі» Параски Апостол з Келепом та полковником МілорадовичемНа фотографії Георгій Нарбут стоїть у козацькій залі музею Тарновського (нині кімната Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва), повністю занурений в історичний український образ. Він одягнений у кунтуш Параски Апостол, дочки гетьмана Данила Апостола, тримаючи в правій руці келеп, а праворуч від нього стоїть полковник Михайло «Гармата» Милорадович. Ця постановочна, але водночас документальна сцена показує Нарбута, який не просто вивчає артефакти козацької доби, а буквально носить їх, перетворюючи себе на живе втілення українського дворянсько-козацького минулого.