Тайхо Кокі Чемпіон

Руки Олександра Браїловського

Чемпіонка світу з класичної жіночої боротьби (1915) - Ковач Марія ЯкимівнаУ 1913 приїхала в Одесу на заробітки. За рекомендацією друзів переселилася для навчання у відомих борців до С.-Петербурга, де підписала контракт про виступи на жін. чемпіонатах, у цирках, театрах. Під час виступів гнула зубами залізо, лягала під поміст, по якому проїжджав автомобіль. 1914 перемогла зірку манежу шотландку Кельт, болгарку Гловчеву, румунку Василеску, 1915 у Києві— чемпіонку світу К. Гіральді з Ревеля (нині Таллінн). На початку 1-ї світової війни переїхала до м. Жмеринка (нині Вінн. обл.), закін. мед. курси. 1917–22 працювала мед. сестрою (зокрема у Гніван. лікарні); 1922–23— друкаркою Гніван. міськвиконкому, 1937–59— Вінн. обл. цукротресту. До занять спортом не повернулася.

Борчиня Завидна Агафія РодіонівнаМала зріст 190 см і вагу бл. 170 кг. 1904–10 навчалася боротьбі у І. Піддубного, який допоміг їй створити силові номери, що не могли повторити й чоловіки, а також виступала з ним на турнірах. Розривала ланцюги, гнула в одній руці підкови, піднімала одним мізинцем «двопудовик» (бл. 33 кг), утримувала в позиції «борцівський міст» на собі вісьмох осіб, робила «карусель» із залізною рейкою, до кінців якої чіплялися 3–4 особи; на її грудях розбивали молотами 164-кілограмову камʼяну брилу. Від 1911 виступала самостійно у російській імперії, країнах Європи, Середньої і Центральної Азії та Африки. Перед 1-ю світовою війною була єдиною жінкою на території російської імперії, яка отримала патент на право проведення чемпіонатів із французької боротьби. 1918–20 мешкала у Нікополі. Під час одного з виступів була поранена, після одужання продовжувала виступати. У Нікополі збережено будинок, де мешкала спортсменка.

Іван Доценко - пілот-індіанський вождь

Класична архітектура: Модерністський будинок на Руа Баїя

Іммігранти отця Афанасія

Казарми іммігрантів отця Атанасіо 1896

Марсело Есколінья Іммігранти

Казарма для іммігрантів отця Атанасіо

Бразильскі українські Іммігранти в сенадорі Корреа Мачадо

Tumblr NzhwjehkAI1twhq1io2 1280

Tumblr NzhwjehkAI1twhq1io7 1280

Tumblr NzhwjehkAI1twhq1io6 1280

Tumblr NzhwjehkAI1twhq1io5 1280

Tumblr NzhwjehkAI1twhq1io4 1280

Tumblr NzhwjehkAI1twhq1io1 640

Tumblr NzhwjehkAI1twhq1io9 1280

фрагмент «Мусикійської граматики» М.Дилецького.Уродженця Києва Миколу Дилецького називають творцем школи партесної музики західного напрямку, яка дала світові низку визначних композиторів. Він написав теоретичну працю «Мусікійська граматика» — памʼятка українського бароко, — який опублікували рівно 350 років тому у Вільно (нині Вільнюс). У ньому Дилецький детально пояснив технічні особливості партесного співу і композиції. І що важливо! У цій роботі він перший у світі описав квінтове коло — як графічну схему, за якою музикант може простежити гармонічні зв’язки між усіма мажорними та мінорними тональностями 12 нот. Для композиторів ця робота полегшила написання музики. Це правда вартує уваги… Твір «Воскресенський канон» Миколи Дилецького. Послухайте будь ласка.

Екстримал УточкінУточкін був справжнім кумиром публіки: він здійснив перший переліт через Одеську затоку, злетівши з Олександрівського парку (нині парк Шевченка) і приземлившись у Дофінівці. Окрім авіації Уточкін займався майже всіма доступними видами спорту — він був велогонщиком, фехтувальником, боксером… Одесити жартівливо назвали його «академіком спорту». Зі своїх польотів Уточкін завжди робив шоу — цим він і заробляв на життя. 1910 року в Одесі відкрилася грандіозна виставка, і для розваги публіки був організований політ авіатора над її територією. Цікаво, що організатори виставки на цій події заробили 3 000 рублів, а Уточкіну виплатили 35% від збору. Проте він образився і більше над виставкою не літав. Це й не дивно, адже гонорари Уточкіна зазвичай були значно більшими. Наприклад, як призер авіаконкурсу у Варшаві того ж року, він отримав 17 500 франків.

Соня Делоне в сукні Simultaneous

Пропозиція щодо Блоку 37, Чикаго, Іллінойс, ПерспективаБлок 37, земельна ділянка в самому серці чиказької Луп-стріт, що межує з вулицями Стейт, Рендолф, Дірборн та Вашингтон, роками простоює без діла, незважаючи на численні ідеї щодо будівництва нових будівель. Реконструкцію кварталу спочатку задумав мер Річард Дж. Дейлі в 1970-х роках, щоб перетворити місце старих, низькоповерхових будівель на нові та більші будівлі з більш інтенсивним використанням, що відповідатимуть центру міста. Протягом багатьох років ця ділянка була об'єктом кількох невдалих спроб забудови. Архітектор Гельмут Ян, який працював у спільному девелоперському підприємстві FJV, підготував кілька проектів для цієї ділянки між 1983 і 1987 роками. Усі ці плани передбачали гігантський атріум, який би забезпечував безперервний рух пішоходів по всьому кварталу. Нездатність забудовників забезпечити основного орендаря для забудови, а також затримки з боку міста та погіршення економічної ситуації, призвели до занепаду проекту.

Олександр Богомазов

Українcький Павільйон на Всесвітній виставці у 1933 році в Чикаго.

Парафіяни прибули, щоб висловити протест проти змін, внесених до церковного календаря в ЧикагоЄпископ Ярослав Габро українського обряду Римсько-католицької церкви був відсутній у своєму будинку в Оук-Парку, коли парафіяни прибули туди 20 січня 1968 року, щоб висловити протест проти змін, внесених до церковного календаря.

Люди українського походження марширують на Вестерн-авеню та Райс-авеню 13 жовтня 1963 року на згадку про 30-ту річницю Голодомору, голоду в Радянській Україні, який забрав життя мільйонів українців.Люди українського походження марширують на Вестерн-авеню та Райс-авеню 13 жовтня 1963 року на згадку про 30-ту річницю Голодомору, голоду в Радянській Україні, який забрав життя мільйонів українців.

Антирадянський протест українців у ЧикагоRuslana Zavadovych, 8, displays a sign citing infamous incidents in Ukrainian history, including the Chernobyl nuclear plant disaster and Holodomor, at a Daley Plaza rally on June 9, 1986. The anti-Soviet protest was sponsored by the Ukrainian Congress Committee.

Зіно Давідофф, відомий українсько-швейцарський тютюновий виробник та засновник люксового бренду DavidoffНа фотографії він стоїть перед своїм сигарним магазином у Женеві, Швейцарія. Батько Зіно Давідоффа, Анрі Давідофф, торговець тютюном, відкрив тютюновий магазин у Женеві в 1911 році після того, як родина втекла з України. Пізніше Зіно перейняв бізнес і відіграв важливу роль у його зростанні. Йому приписують кілька інновацій у сигарній індустрії, включаючи винахід настільного зволожувача. Під час Другої світової війни він придбав сигарний запас у Парижі, щоб захистити його від військ вторгнення, що закріпило його репутацію ключової фігури в європейській тютюновій торгівлі. Бренд Davidoff, який зараз належить Oettinger Davidoff AG, розширився за межі сигар і включив до нього низку предметів розкоші, таких як парфуми, шкіряні вироби та аксесуари.

Портрет американської скульпторки Луїзи Невельсон, зроблений відомим фотографом моди та портретистом Річардом Аведоном. Зображення було зроблено в Нью-Йорку в 1975 році.

Гурт New Order виступає наживо в Нью-Йорку в 1981 році в Українському національному доміНовий початок: Цей виступ був частиною першого туру New Order у США, що відбувся трохи більше ніж через рік після смерті вокаліста Joy Division Іана Кертіса. Він став вирішальним кроком у трансформації гурту та початком їхніх зусиль сформувати ідентичність, відмінну від попереднього колективу. Музична еволюція: Під час цього туру New Order вийшли за межі постпанкового звучання Joy Division, використовуючи синтезатори та пульсуючі ритми. У Нью-Йорку вони представили ранню, нереалізовану десятихвилинну версію Temptation, що зібрала захоплені відгуки й закріпила їхню репутацію лідерів постпанку. Відеозапис: Концерт — зіграний 1981 року в Нью-Йорку — зняв Майкл Шамберґ і згодом випустив на VHS під назвою Taras Shevchenko, зафіксувавши гурт у «сирій», перехідній фазі та створивши важливий документ їхньої ранньої кар’єри. Назва Українського національного дому — і портрет поета Тараса Шевченка за сценою — були помітно представлені, підкреслюючи культурний контекст майданчика в центрі Мангатта

Дві моделі в студії Соні Делоне на бульварі МалезербНа фотографії зображено двох моделей у вбранні, розробленому художницею та дизайнеркою Сонею Делоне. Вбрання описуються як пляжний одяг, купальники або одяг з геометричними візерунками. Одна модель тримає парасольку, також розроблену Делоне. Дизайни є частиною лінії «Simultaneous», яка відображає художню теорію Делоне про використання сміливих, контрастних кольорів та геометричних фігур для створення руху та гармонії. Одяг був створений відповідно до реального життя жінок, забезпечуючи свободу рухів.

Серж Лифар, «піднесення»На зображенні танцюрист і хореограф Серж Лифар виконує стрибок, який називають «елевацією», а танцівниця лежить на палубі чогось, схожого на корабель. Фотографія була опублікована в книзі 1934 року «Destin d'un Danseur».

Обкладинка Vogue «Одночасність» від Жоржа Лепапа, сукня «Одночасність», розроблена художницею Сонею Делоне.Журнал Vogue від кінця січня 1925 року, де представлена робота французького ілюстратора Жоржа Лепапа. На ілюстрації зображена жінка в геометричному, барвистому вбранні, що стоїть поруч з автомобілем зі схожим візерунком. Сукня — це сукня в стилі «Simultaneous», розроблена художницею Сонею Делоне.

Джим Моррісон в українській вишиванціНа цій фотографії зображено музиканта Джима Моррісона, вокаліста рок-гурту The Doors, у 1966 році. Фотографію зробив Гай Вебстер. На ньому — традиційна українська вишиванка. За деякими даними, ця сорочка, можливо, була подарунком художника Енді Воргола, який мав українське походження.

Це VHS-відеокасета живого виступу гурту New Order під назвою «Тарас Шевченко».Виступ було записано наживо в Українському національному домі в Нью-Йорку 18 листопада 1981 року. На обкладинці зображено українського поета та художника Тараса Шевченка. Цей виріб є культовою класикою і його можна знайти на аукціонних сайтах, таких як eBay. Плівка продається як є через свій вік, і її функціональність може не гарантуватися.

Анна Стен у фільмі «Нана» (1934), темна кімната

Анна Стен у фільмі «Нана» (1934)

Карл та Перл Батлер у костюмах красуні-родео з України, Нюді Кон

Колекція речей створений Нута Котляренко (Nudie Cohn)

Біллі Вокер у костюмі від Нюді Кон

Український біженець, який сформував американський стиль